Немає магії сильнішої, ніж магія слів.
А. Франс
Короткий курс чарівника
А ви вірите у чудеса? У магію вірите? Вірите, що усе чого ми забажаємо, можемо начаклувати собі самі? Вірите? «Так» чи «Ні»? Оберіть свій варіант… Ну… Сміливіше…. Вірите чи ні? Ну чому ж Ви вагаєтесь?.. НІ?.. Ооо, мій любий читачу, Ви навіть не уявляєте, що втрачаєте, від чого відмовляєтесь. Ось саме із цього Вашого «НІ» і почалась магія у Вашому житті! Кожен сам обирає для себе шлях, кожен сам чаклує своє щастя. Але давайте розкладемо усе на полички. Дозвольте мені запросити Вас у чарівний світ магії і чаклунства… Хоча, НІ! Давайте ми краще спустимося з небес на землю і будуть факти. Лише факти, і нічого більше. Отже, у Вас знову є вибір: або послухати мене, сімнадцятирічну дівчину, яка за словами деяких людей «ще нічого не тямить у житті», або ж зім*яти цей аркуш, і викинути його у найближчий смітник, бо для чого читати якісь нісенітниці? Тому… Я готова почути Вашу відповідь… Так?.. Правильно! Абсолютно правильно! Ми ж домовлялися: ніяких вигадок і казок, лише факти і тільки факти. Поїхали!
Пункт 1:
• Чому я вірю у магію слова.
• Чи існує вона взагалі.
• Як стати чаклуном.
І так… Хто вірить у чудеса? Хто вірить у те, що коли загадати бажання на падаючу зірку, воно обов*язково здійсниться? Можу закластися, перше, що виникло у Вашій голові це: дитина, дурень, оптиміст.
Топ-п*ятірка фраз, які я чую в свою адресу дуже часто:
1) «Та ти ще зовсім дитина!»
2) «Ну ти і наївна!»
3) «Нехай щастить!» ( ні! Ви не подумайте, це не щире побажання, сповнене доброти. це неприхований, уїдливий сарказм із кривою гримасою на обличчі, котру він хоче видати за посмішку, але актор із нього жалюгідний, ну просто ніякий!)
Ой, щось мене не туди понесло… На чому ми зупинилися? Ах, так…четверте…
4) «Тут тобі допоможе лише чудо, але надій жодних.»
5) «Ну яка імовірність того, що… Це ж абсурд!»
І це далеко не кінець списку, ну але нехай буде ця п*ятірка… От… Підсумуємо: я сімнадцятирічна наївна дитина, в успіх котрої вірять лише тоді, коли у її житті станеться диво, імовірність чого давно лежить під кістками марно покладених надій. АЛЕ! Я – ДИТИНА! І цим усе сказано. Діти вірять у чудеса. Я вірю у чудеса. Магія слів, вона існує.
Уся справа у тому, що я ще дитина. Ми визначаємо дітей за віком, розумом, та для наших батьків ми назавжди ними залишаємося. Це ще один ключик до дверцят, де живе магія.
Ви можете сміливо промовити вголос: «Яке, до біса, відношення ось це все, вище написане, має до магії слова?! Якісь діти, чудеса…Повна дурня!..» Дурня? Ну і нехай! Ваше право. Тут неподалік точно є смітник. Вперед! Або ж читайте далі. Вибір за Вами. Я не ображусь. Якщо Ви таки набралися терпіння і вирішили, що Вам цікаво, то, з Вашого дозволу, я продовжу…
Щоб відбувалася магія, нам потрібно бути чаклунами, точніше, потрібно, щоб всередині кожного із нас жило маленьке дитя. І ми маємо таку можливість, бо ні вік, ні розум не завадять нам залишатися у душі дитиною.
Пункт 2:
• Яке відношення слова мають до магії.
Почнемо з елементарного. Кожен віруючий християнин знає, з яких слів розпочинається Біблія: «На початку було Слово, а Слово в Бога було, і Бог було Слово». Творення світу для нас незвідана магія, а сам Господь – велике диво. А тепер читаємо попереднє речення. Уся магія і почалася з Слова. І Ви ще сумніваєтесь, що слова і магія пов*язані?
Для тих, хто відповів «Так», наступний факт. Усі ми знаємо, що над нами є Вища Сила, і неважливо, як вона називається у різних релігіях. Ми, як християни, завжди просимо помочі у Бога, але ЯК ми це робимо? За допомогою молитви. А молитва це ЩО? Правильно, молитва – це слово.
Тим, хто далі мені не вірить, я розкажу випадок з власного життя.
Два роки скоро мине з того часу, як сира земля співає колискові для моєї бабці. За півроку до того вона хворіла. Пухлина мозку. Страшна хвороба. Стан був тяжкий, а бабуся старенька. Як наслідок, стадія неоперабельна. Бабця втрачала пам*ять і свідомість із кожним днем усе більше й більше. Не впізнавала навіть рідну дитину, а про мене, онучку, взагалі можна навіть і не говорити нічого. Що там правду таїти…усі чекали уже, що Господь позбавить її страждань, бо мучилася вона і справді сильно. Уся надія була на молитву. Сповідь – це те, чого потребує кожна душа, особливо перед смертю.
На секунду відхилюсь від теми. Це вже третій доказ магії слів, адже сповідаємося ми усно. Словами ми вимолюємо собі прощення, і нам прощають. Прощає сам Бог. Не магія?
От… Бабуся була у комі. Посповідати її, самі розумієте, ніхто не міг. Тому батьки поїхали до церкви, тут, у центрі, на вулиці Короленка, якщо знаєте. Мама розповіла усе і почула у відповідь: «Тут нічого не вдієш, можна лише помолитися». Окрім моїх батьків були й інші люди, кожен із своєю бідою. Священик відправив Службу Божу, і мама з татом повернулися до лікарні.
Ви можете дорікнути мені, що я спеціально це все вигадую, але ми ж домовлялися: жодних казок. А я своє слово тримаю.
Коли мама увійшла в палату, бабуся була свідома. Вона роздивлялася кімнату, а перевівши погляд на двері, одразу впізнала свою невістку. Бабця розпитала про внуків, про те, де вона і чому вона тут. Прийшов священик, висповідав її. Вона поїла і лягла спати, бо втомилася. Наступного ранку було усе так само: кома, важкий стан. Не знаю, як для Вас, але для мене це диво.
І знову можете сказати: «Розповіла слізливу історію, і думає, що перетягнула нас на свою сторону!». Нехай. Ваша справа. Це було четверте.
П*ятим доказом буде наше буденне життя. Згадайте, як боляче Вам робили словами. Як, сказавши щось, можна довести людину до розпачу, самогубства, інфаркту, депресії, вибуху сльозами. Як, за допомогою слів, можна знищити морально, та що там казати, матеріальне теж підвладне магії слова. А як можна ощасливити людину, повернути її до життя, теж, дякуючи словам: «Ваша дитина здорова», «Вітаю! Ви станете батьками!», «Оголошую Вас чоловіком і дружиною», «Одягайся, за тобою мама прийшла», «Операція пройшла успішно. Стан покращується», «Я кохаю тебе»…
Словом можна ранити куди більше, ніж зброєю, бо ті рани на нашому серці, і затягуються вони дуже повільно, а після себе залишають рубці, котрі все одно болять. Сильно болять. Є і такі рани, які не заживають. І скажіть, що слово – не магія.
Слово – це зброя. Потужна зброя. Ми знаємо з історії, що багато війн завершувались миром, а мир ЯК укладається?.. Ага!
А погляньте на батьків, котрі щойно почули перше слово із вуст свого чада. І спробуйте мене переконати, що слова – це не магія. Не смійте! Навіть і не думайте мені такого казати! Магія, ще й яка магія…
Пункт 3:
• Без назви.
Ви можете погоджуватись або не погоджуватись зі мною, але категорично заперечувати і доводити, що магії слів не існує Ви точно не будете. Зрештою, це залежить від того, вірите Ви мені чи ні. А питання віри, це вже зовсім інша тема…
P.S. От саме зараз, за допомогою магії слів, я намагаюся вибороти собі місце в омріяному ВУЗі, на омріяному факультеті. Тому, Ви зараз маєте реальний шанс або підтвердити, або спростувати, написані мною, чотири сторінки, про те, що СЛОВА ТАКИ МАЮТЬ МАГІЧНУ СИЛУ.
ДЯКУЮ!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=359427
Рубрика: Лірика
дата надходження 23.08.2012
автор: Настя Мозгова