Не складу ніяк собі я ціну,
Знаю хоч, проте, заздалегідь,
Що глухій безвиході на зміну
Радісне безглуздя знов спішить.
Без вагань із легкістю пір’їни ,
Хоч життя гнітить ярмом тяжким,
Переправлю настрій на «відмінно»
Я миттєвим помахом руки.
Відступили злодії примарні –
Ціла купа болісних проблем.
В голові моїй вони безкарно
Нили неприємним мозолем.
Не лишай з ваганнями і смутком
Мозок свій ніколи сам-на-сам,
І побачиш, як моментом, хутко
Зникне в голові твоїй бедлам.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=359417
Рубрика: Лірика
дата надходження 23.08.2012
автор: Олександр Обрій