Моя душа від того не зміліє,
А Ваші душі сповняться новим,
Бо чорна від натхнення побіліє,
А світла сяє, наче серафим.
Черпай, як хочеш мудрості й печалі
З моїх джерел, які ідуть углиб,
І ти побачиш близькості і далі,
Ти перекинеш горя сотні глиб.
Не просто так мені презентували
Цей дар, який благословлю завжди,
Бо ним я замуровую провали
Невдачі, горя, зверхності, біди.
Прясвячую всім і кожному.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=359221
Рубрика: Лірика
дата надходження 22.08.2012
автор: Андрій Конопко