Задовбало мене признаватись в почутях,
думати про ню,бачити її у снах.
Задовбало дарувати їй квіти,
казати як кохаю,та у взаємність вірити.
Задовбало за нею сумувати,
в пудушку кричати та сльози витирати.
Задовбало вірити і прощати бо кохаєш надією завжди живеш .
Так нехочеця у самоті вже бути,
про ню кожну мить лиш думати.
Скучаєш, кохаєш, лілеїш,
потім каже некохає,ти вже її надоїш .
Задовбало на взаємність вірити коли кохаєш,
бо захопленням її ти стаєш,
Ти іграшка у жіночих руках,
потім від них ти увесь в душевних ранах.
Так чому у житі буває,
коли кохаєш а вона тебе забуває.
Каже що це гра кохання,
гра життя і почуття.
Як взагалі людина може гратись почуттями,
закохувати у себе так до нестями.
Та потім залишити на самоті,
в сльозах,в розпачі,в забутті. ************************************************************
22.08.2012.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=359157
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 22.08.2012
автор: Markus Max