розгортає душа ширшаві напластування,
моя остання церемонія,-
ні я, ні він.
ремонт римованих дахів,
хлів з сейфами у підлозі.
підло зі,
але й без тепер не дихається.
ся галасливість наввипередки,
рідкий голос густіє.
є десь ти,
на тобі ростуть змії,
її очі будують їхні клубки.
кинь монету,
ту, що має досвід липкий.
рій доводить нас до обставин,-
він швидше ніж я...
абетка бере початок зі смерті,
на "ер" приблизно мертвієм,
є ми,
тобто я
на грудях із
змієм.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=359118
Рубрика: Лірика
дата надходження 22.08.2012
автор: Biryuza