Порцеляновий досвіток звикає зболіло
До скловидного тіла спітнілих жагою вікОн,
Просочившись у шпарку посерпня, несміло,
Розчинившись чуттям, перевтілившись в сон.
Наче був, наче є, лиш надщерблений... тане в минанні,
Запечалено скиглить, йдучи навпростець сомоті,
Серпень скошених збігів, торуючи Осені - панні
Шлях спокути, якій не минути сльоти.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=359103
Рубрика: Лірика
дата надходження 22.08.2012
автор: Лана Сянська