Дождалася, ненько, від діток подяки
за те, що на світ їх колись привела,
що їх рятувала прихованим злаком,
як груди штиками колола орда.
Дожилася, рідна, що власнії діти,
яких, як кровинку свою, берегла,
слугують чужинцю, марудять цим світом
і мову твою роздягли догола.
Вдягнули в лахміття, накинули зашморг,
в чужих одностроях на страту ведуть,
на груди вчепили знущальницькі гасла
про мовні засади і митний союз.
Продалися тим, від яких рятувала,
які їх батьків убивали й дідів,
тепер же по черзі кричать: "Відрікаюсь!"
на мові чужій і з чужинських рядів.
Парад віроломства від міста до міста,
а ти серед площі стоїш, як Пречиста,
у свій день народження в зради намисті
і мову від них затуляєш грудьми.
Чи вб"ють і тебе, розірвуть, пошматують,
вони ж бо глухі і нешасні не чують
як ворог крокує по предків кістках...
Чи то божевілля, чи то рабський страх -
повз тебе і мову проходить парад.
Парад зрад.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=359091
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 22.08.2012
автор: Борода