...не боятися втрати коли втрачаєш останній вільний подих
сонячні дні завертають на захід
любити тебе сотні літ по тому це все таки подвиг...
погода уже ось кілька годин робить натяк
на те що ми запізнились на цілу епоху
шукати тепла там де його залишає стурбований дотик
на землі яка вкрита одним лише чортополохом
світ думав за нас
кому наступного разу ставати богом...
пріла п'янка по осінньому простоволоса ніч
гріє болючі кістки у холодних повітряних замках
ми так звикли тримати свою душу у рамках
що хочеться вирвати її із м'якоттю
цілую задимлену туманну тишу із вдячністю...
дрібні скалки дощу - розбите пенсне
босі ноги...навпомацки до теплого ліжка
заспокоїться згорнеться кров
але не засне
тільки лиш холоднішою стане трішки...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=359004
Рубрика: Лірика
дата надходження 21.08.2012
автор: Poetka