Він не холодний,
але й не теплий.
Незрозумілий,
і такий далекий.
Йому здається..
Він марить..
Що він не з цього світу.
Тут він примара.
Шукаючи щастя,
Наткнувся на неї
(І все завмерло,)
а потім заплутався..
у локонах її волосся
Йому просто хотілось відчути..
Забутись, що є реальність.
Так, наївність...
Привидам притаманна.
Теплий погляд,
Стає холодним,
Потім темніє.
..рум’янець зникає зі щік.
Потекла сльозина..
..не впала..
..проковтнув..
..солона..
..як і життя..
А яка страва без солі?
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=358722
Рубрика: Лірика
дата надходження 20.08.2012
автор: Stуkiт