Сумління і тривоги буреломом
Підступно і раптово збили з ніг
І безнадія, звужуючи коло,
Біду притягувала, як магніт.
Світанок миттю розломився навпіл,
Всі сподівання проковтнув розлом.
Я трунок страху випила до краплі,
Дзвінниці стогін чувся за вікном.
А розпачу липкий, холодний вітер
Дихання нитку льодом обпікав.
Біда в лице сміялася відкрито:
Мене ніхто ніколи не чекав.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=358657
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 20.08.2012
автор: Радченко