*****

Уперто    розквітаю  щовесни
Й,  прощаючись  з  тужливою  журбою,
Запрошую  натхнення  в  сиві  сни
У  повній  гармонійності  з  собою.
І  так  прекрасні  і  натхненні  миті  ці,
Коли  про  гіркоту  спроможна  я  забути,
Що  дію  як  принада,  для  митців
І  не  шукаю  за  гріхи  спокути.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=358590
Рубрика: Лірика
дата надходження 19.08.2012
автор: Ольга Крамаренко