Тролейбус йшов маршрутом, повний вщерть,
"Народження"- тире –кінцева "Смерть".
Невпинний галас натовпу стихав,
Салон блищав від вранішніх заграв.
Не встигли три зупинки проминуть -
"Дитинство", "юність", "молодість", - як тут
З’явились звідкись ями й камінці,
На шинах залишаючи рубці.
Кондуктор взяв у руки мікрофон
У голосі зробив спокійний тон:
"Шановні, все в порядку, без пригод.
Зупинка "старість" - тільки епізод."
Знов галас стих, лягла повільно ніч,
Зустрілись пасажири віч-на-віч
З кінечною, виходити їм час…
Довкола вже останній вогник згас.
Повільно розчинилися в пітьмі
Немовби-то п’янчужки у корчмі…
Зупинки промайнули так, як сон,
Неначе після пострілу патрон.
Так швидко пролітає і життя,
Тролейбус нас відвозить в небуття,
Можливо там опинишся і ти,
Не в силах шлях потрібний віднайти.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=358554
Рубрика: Лірика
дата надходження 19.08.2012
автор: Олександр Обрій