Впираюся ногами в небо,
Бо місця мало на землі
Мені забути тебе треба –
Зациклююся на тобі.
І щось болить до божевілля
І в грудях, і у голові.
Я не стерплю цього насилля –
Це не дозволено тобі.
Тікаю з вітром на край світу –
Нехай з собою забере.
З-під почуттів важкого гніту
Він зможе визволить мене.
Я вже не хочу пам’ятати
Твої безжалісні слова –
Тепер ти можеш вибирати,
Тепер ти сам собі ціна.
Час допоможе постирати
Твій дотик, погляд, почуття.
Прошу тебе позабирати
Усе своє з мого життя.
Все викину із свого серця –
Нехай летить на сіре дно
І не застряне в піднебессі,
Впаде на хмари полотно.
Ти зловтішаєшся із мене
Надівши лавровий вінець.
Я більше не прийду до тебе.
Я ставлю крапку. Це – кінець!
27 березня 2007 року
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=358480
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 19.08.2012
автор: Kasyamaka