Невпинно час спливає, мов наїзник,
Що на коні несеться в далечінь.
Вбиватись за минулим дуже пізно, -
Воно ж бо не лишає навіть тінь.
Ще вчора в речі вірив я казкові,
І думав, що навколо дивний світ,
Але, нажаль, він виявився кволим,
Залишивши мені скупий «привіт».
Жевріла тільки заповітна мрія,
Тремтіла, наче зведений курок.
Коли померла з вірою надія, -
Любов впіймала кулю у висок.
Нестримний час фарбує в білий скроні
Нещадні зморшки молодість крадуть,
Несуть мене швидким галопом коні
В незнану й загадково довгу путь.
Чого в житті досяг ти, сивий вершник?
Не влучивши, порвав лиш тятиву.
Твій кінь, нажаль, не виявився першим,
Лиш воду скаламутив річкову...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=358361
Рубрика: Лірика
дата надходження 18.08.2012
автор: Олександр Обрій