Розкуті гори лежать переді мною,
Течії вітру.. слухаю камені.
Таїни світу мандрують луною..
Мов самоцвіти, віками огранені.
Сьорбаю день на горделивій вершині,
Бавлюсь із хмарами, хапаю за гриву..
Небо спеклося: застигло в бурштині,
Сонце упало, набралось наливу..
Вночі гріюсь з багаття, ковтаю зірки,
Розсівся спина до спини разом з тінню..
Місяць ревно в сузір'ях латає дірки,
Невпинно бурмоче - чергове падіння..
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=358197
Рубрика: Лірика
дата надходження 17.08.2012
автор: Tea-break