Як хочеться мені бачити таку красу щодня.
Іноді ловлю в своїх найсміливіших думках
Бажання ринути у неминуче забуття.
Така доросла ти, і при своїх роках.
Чому ця квітка так рано розквітла?
Хто її змусив ступити в доросле життя?
Як вона робить, що її погляд забирає повітря?
І кисень стає не потрібний, бо кисень – вона.
Дає вона те, що не осягнути ніколи…
На цьому тримається розум митців.
Натхнення – це вода для творців,
Яку зачерпнути можна тільки в долоні.
Творінням є не тільки картина,
Роман чи поема, яку читає людина.
Це також спосіб побороти проблему.
Втамувати краси повсякденну потребу.
Для таких, як вона ростуть усі квіти.
Через таких чоловіки йдуть на війни.
Але впевнені, що вона того варта,
Бо він вибрав її, а не впала так карта.
Вибирають достойних, яких доля не дала.
Живуть, пізнають, добиваються їх.
Вони таланти у нас розкривають.
І багато не просять. Ви їх тільки любіть.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=358194
Рубрика: Лірика
дата надходження 17.08.2012
автор: noisyZ