Який нещасний наший світ,
Які жорстокі в ньому люди.
І вже багато довгих літ,
Лише прокльони чути всюди.
Все те людське, що в нас було,
Неначе вовк у ліс втекло.
І де тепер знайти його,
Давно уже незна ніхто.
Позабували ті науки,
Що передавались з рук у руки,
Всі ті традиції святі,
Що так потрібні у житті.
Ми роду власного забули,
Мов козаками і не були,
Мов і Карпати не гули,
Коли упівці там були.
Нема прощення нам від Бога,
Від милосердного й святога.
Ми деревце зів'яле наче,
За яким Господар плаче.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=358178
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 17.08.2012
автор: Сергій Глоба