Я мовлю мовою народу,
Вустами тих, що солов’ї,
Що боронили Жовті Води
Словомечем у боротьбі.
Я — син безкраїх чорноземів
Отих, що скроплені вогнем,
І гір могучих силуетів,
Де пісня вічная тече.
Народе мій, народе,
Де слава тая козаків,
Вкраїни вранішняя врода,
Яка закохує без слів
Країни в нашім хороводі
Дніпра солодким співом.
Тож запалаймо й запалімо
України ватру:
На варту пісню зозулину
Поставимо обороняти,
Неньку-мову тополину,
Бáтьківщину-матір.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=357934
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 16.08.2012
автор: Сергій Ожібко