Не посоромлюсь честі бути з Богом,
у серці виплекаю паросток добра,
ласкавість серця збереже,Він,мого,
не зможе знищити її й жура...
Хтось віру скине, у сльозах,за рогом,
й подумає, що Бога, більш,нема,
і дорікне, про біди і тривоги,
і розчарується у всьому:все дарма...
Та не залишить Бог спіткнувшу душу,
Він любить нас, в розраді і журбі,
бо той, хто камінь з серця ,зрушив,
довірив шлях свій Божій повноті...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=357824
Рубрика: Лірика
дата надходження 16.08.2012
автор: Межа реальності