під шкірою тягне, рана судомить від червня
вимкнули воду, в очах безпросвітно темно
збігаються люди - від мене ніякого сенсу
і що далі буде? розійдуться, а я примерзну
не виповзу завтра, щоб вичистити тротуари,
ти ними ходитимеш за руку із дітлахами
ступай обережно, там можуть траплятися інші
з підшкірними ранами або навіть гірше
віриш, я зрештою, також одна із невдалих,
тих, що не виправдали теорію Дарвіна
словом, пригнічена, дико пригнічена сильними
віриш, я каюсь, що не залишилась вічною
скільки нас, стоптаних? скільки вас - перехожих?
за вікнами - тисячі, за горизонтом - мільйони
під шкірою тягне, прикрий на останок віконницю,
слабкі не дихають, тільки встеляють околиці
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=357749
Рубрика: Лірика
дата надходження 16.08.2012
автор: Іванна Шкромида