Зірвусь колись. І це я добре знаю.
Просто напруга пристрасті нестерпна.
Хоча терпіння чаша не вичерпна,
але душею й сердцем я над тобою лиш витаю.
Ти тільки жди і я зірвуся обіцяю.
Як сонце буде точно у зеніті
ти порахуй дірки в бабусиному ситі
і подивись на небо, якого нам на двох не вистачає.
Зірвусь коли подує спогадів наш вітер
й торкнуся твоїх вуст гарячою росою,
щоб нагадати, що колись була для мене не чужою
твоя усмішка, яку пройдоха час із памяті нам витер.
Нестепність віддалі мене катує. Знаю.
Та я тримаюся, боюся знову неуспіти.
Я божевільний і не можу це терпіти.
Зірвуся осінню. Чекай мене. Я обіцяю.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=357722
Рубрика: Лірика
дата надходження 15.08.2012
автор: АЙВЕНГО