Вигляд був неперевершений. Будинок в лісі і це блакитне озеро, що видно з самої ж спальні. Ти привіз старий програвач на пластинках, і ми вечорами слухали нашого улюбленця, це був Louis Armstrong. Під його музику я готувала вечерю, а ти відкорковував білий або ж червоний нектар. Далі ти розпалював вогнище, а я розливала напої. Ми вечеряли на вулиці під блаженні звуки музики, в які ідеально вписувалися усі мелодії лісу.
Ми дуже рідко винаймали цей будиночок, проте для нас він був раєм на землі. Тут нікого зайвого не було, тут взагалі нікого не було. Лиш зрідка проходили мимо лісники, перевіряли чи все в нас добре. а ми, а, що ми?
Ми кожну секунду нашого перебування там записували в своїх головах. Щодня на човні запливали на середину озера, та пірнали голяка, змагалися, хто, що витягне з дна.
А потім кожен вечір був таким. Вогнище, Амстронг, вино і Ми. Нікого більше лише Ми. Це були найкращі мелодії життя!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=357719
Рубрика: Лірика
дата надходження 15.08.2012
автор: Irysh