Я засинатиму повільно, все ще відчуваючи тепло твого тіла,
А увісні я знову кричатиму і називатиму твоє імя - Коханий,
Я знаю, що ти зараз далеко і у мене є все, чого я так хотіла,
Але так жаль розуміти, що я занадто вперта, а ти - Бездоганний.
У моєму житті не було жодного дня, жодної хвилі
на стільки ж пристрасної, райдужної, як було із тобою,
І хоч я бачила багато сердець, які так само щиро відкриті,
та все ж не змогли зцілити мого душевного болю.
Не маю найменшого уявлення, як передати все те, що зараз в мені відбувається
І знаю, що нам не судилось з тобою більше бути разом,
Та все ж я вполювала тебе і ми кохались так, як тільки у казках кохаються,
І не потрібно було нам жодних слів, думок, чи їхніх підказок.
Я не триматиму на тебе образи, не бруднитиму твій світлий образ у своїй памяті,
Для чого? Вже давно звикла забувати погане...
І ти не суди строго, було як було, ми ж не якісь з тобою з ікони святі...
Прошу про одне, дай загоїтись ранам...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=357590
Рубрика: Лірика
дата надходження 15.08.2012
автор: БуНтАрКа