Як мій прадід волів запрягав день-у-день...
Запряжу так ідей,
бо мій плуг то перо,
що культури поля переоре...
Сівозміни
чекає земля України...
Зернослова обнови
жадає душевна рілля...
Все ходити по-колу не в правилах світобудови.
В круговертості ролях
є спіральна дорога нова...
Мало жити у світі що згасне
дочасно...
Варто стати світами,
планетами, зорями, космопросторами,
душевтілень сузір’я свої сотворити,
ми галактики Всесвіту, Бога,
ми люди – дорога
до тих ідеалів яких ще немає
на мапах астрономічних.
Філософська душа що матерію тіл зігріває –
є ключем, до усевідкриття,
у ній сенс ідеалів буття...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=357566
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 15.08.2012
автор: Микола Істин