Благай його! Благай, щоб повернувся!
Він твоє щастя на усе життя.
Благай, щоб знов тебе торкнувся,
Забрав з собою в щире забуття.
Лиш він один – усе, що тобі треба.
Лиш його очі, голос і любов.
Лиш з ним ти відлітатимеш до неба.
Лиш з ним у жилах стигне кров.
Але ж він зрадив! Це ти пам’ятаєш?!
Чи намагаєшся забути до кінця?
Від думки тої знову й знову в’янеш,
Нагадуєш вже майже мертвеця…
То ж чи прощати треба і кохати?
Чи мати гідності своєї почуття?
Як міг він з нею переспати?!
Із нею! Не з тобою! В забуття…
Простиш? Потрібен? Хочеш і кохаєш?
Такий як він не вартий твоїх сліз.
Знайдеш нового, навіть не згадаєш.
Піде із серця швидко, як і вліз…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=357561
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 15.08.2012
автор: Marina Kharchenko