Ковтала усі його істини... Міряла відстані
Між потягом Київ-Львів і рейсом Париж-Москва...
Вона ще змивала з себе запах його мелісовий,
Коли він складав докупи її слова.
І клав у валізу мрії, назавжди втрачені,
Порожні розмови, квіти, думки…думки…
З порогу лиш кинув, що «це вже не має значення»
І дзенькнув ключами об ніжність її руки.
Вона ще чекала на погляд його проколотий.-
Зливалась з вікном в порожнечі осінніх злив...
Кохання не любить нікчемних поривів холоду!
Кохання не стерпить надміру порожніх слів!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=357449
Рубрика: Лірика
дата надходження 14.08.2012
автор: Єва Лавінська