Люблю, коли приходить тихий вечір,
І знову все натомлене стоїть.
Розкидав він тихенько свої плечі,
І вже земля під обрієм бринить.
Усе якесь затаєно-сторожке,
Немов боїться тишу розгубити.
А зірка в річці миє босі ноги,
Щоб нам до ранку сяйвом посвітити.
І пахнуть трави літом запашним,
П'янкими чебрецями й колосом налитим.
Гуляє вітер простором все тим,
А його кінь б'є копитом.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=357210
Рубрика: Лірика
дата надходження 13.08.2012
автор: Татьяна Камыш