Там де меч був безсилий, любов розцвіла,
Де троянда дика росте на могилі,
Де лиш горе і біль знов війна принесла
Не побачить він більше її очі милі.
Він безсмертний спаситель цих диких земель,
Небом обраний світ мечем врятувати.
Він кохання знайшов, про яке співав менестрель,
Та прийшов її час навік лягти спати.
Знов один, знов самотність, лиш згадка в душі
Не стерта століттями вбивств і блукань,
Про образ, що сяяв, як зорі вночі,
Про дні, про хвилини без болю й страждань.
Після битви, у світлі поховальних вогнів
Він дістане гітару, підтягне струну,
Знов у пісні відкриє яскраве світло тих днів,
Проспіває й засне, завтра знов на війну.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=35680
Рубрика: Сюжетні, драматургічні вірші
дата надходження 09.08.2007
автор: Noctivagus