Я вже стомився від жінок.
Від тіл, прикритих ледве в спеку.
Даруйте іншим свій вінок.
Я вас, чортиць, вже розкумекав.
Я не піду на налигач
Й не надягну ярмо на шию.
Права вони качають, бач!
Й без вас прожити я зумію.
Ви всі мені уже - ось де!
Там, де борлак у горлі пнеться.
Так далі, любі, не піде.
Вам ваша кривда не минеться.
Піду у гори. В монастир.
До мене зась всій вашій статі.
В душі - покій. На серці - мир.
Забуду вас, відьми патлаті!
Писатиму в горах вірші.
От тільки лиш, візьми вас кате,
Як з вами будем ми чужі,
То як оті вірші писати?!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=356790
Рубрика: Лірика
дата надходження 12.08.2012
автор: Іван Домовитий