Твоє волосся запаху малини
кайфуюююю..
в шаленім запалі,стопившись!!!
Ти просив для себе тиші,
як той,ангел,що з поломаним ребром,
в очах ховавсь за спину.
Мій ангел ти??!!
Я твоя відьма...
Порожні рамки...
Бите скло і в мене досі мерзнуть руки.
Моє тепло - уламки порцеляни!
І знову на твоїх повіках-ковток вина.
Тут сцена пуста...
Усі емоції холодні.
Як вечір того дня,
в моїх очах тепло погасне ще не раз..
Боляче...
Звуки кроків по кімнаті,
і моє тіло в екстазі.
Це як реінкарнація весни -
твій аромат вдихаю знову....
Знову і знову..
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=356536
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 10.08.2012
автор: Марина Василюк