Мені прикро і гірко до сліз, що наш світ став таким балуваним і я в тому ж числі. Чому ми соромимось радіти «вголос», сміятись «на повні груди», щиро і одразу виказувати свої почуття до оточуючого світу і небайдужих нам людей?! Чому в сучасному світі дівчина повинна випрошувати у свого хлопця слова: «я тебе кохаю!» ? Чому чоловіки повинні МАТЕРІАЛЬНО завойовувати жінок?!! Чому дорослі сварять дітей, коли ті приходять мокрими після сніжок? Хай самі спробують залишитись сухими! Чому яскраво-полум’яне листя на осінніх деревах вже нікого не дивує? Чому романтичні світанки з усміхненим сонцем – це важкий ранок перед роботою? Чому красива жінка – це 16-річне дівча з накладними віями, гелевими нігтями і 20см підборами? Чому «не модно» тепер говорити щирі компліменти? Чому слово «капец» означає одразу і «добре», і «погано»? Де ділись такі вирази : «яка краса», «ти чарівний», «як мило», «це благородно», «ти найкращий»?.. Чому нам легше розірвати зв’язки з людиною, а ніж визнати свою провину перед нею?
І розумію, що сама у всьому тому «варюсь».
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=356368
Рубрика: Лірика
дата надходження 10.08.2012
автор: соломія