Ти пішла, а я пив ще чай:
Чай гарячим був довго-довго…
Не сказала мені «Прощай!»,
Не сказав і я «Іди з богом!».
Двері скрипнули. Пішла в світ.
Там твоя пролягла дорога.
Кортіло моїй душі – «Привіт!» -
Твій палкий почути з порогу:
«Хочу чаю з долонь твоїх!» -
Із уст зрониш слова медові, -
«Хочу…
Хочу…
І гріх не гріх…
Хочу чаю із рук твоїх!..»
Я звернувся до Бога.
«Отче! Чи я согрішив?
Її душа чиста-чиста…».
Чув я відповідь: «Розсмішив!
Я зліпив вас з одного тіста…».
Не читав я твоїх думок,
Хотів, щоби так читались.
Я пив чай. Вивсь парок.
Мої думки не вгавали…
Чай гарячим був довго-довго –
Чай з долонь твоїх.
Чай з долонь твоїх –
Строго на строго – чай від бога.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=356302
Рубрика: Лірика
дата надходження 09.08.2012
автор: Михайло Нізовцов