Цей світ і це суспільство,
Ці вовки і овечки,
Цей страх і це зухвальство,
Ці згоди й суперечки...
Пронизують голками,
Плюються кислотою,
Кидають в небо камінь,
Мій мозок рвуть собою.
Коли я тихо зникну,
Піду на зустріч долі,
Я вам востаннє крикну:
Шукайте шлях до волі!
І з гордістю у сірих,
Але ясних очах,
Допоки я не згину,
Триматиму меча.
Собі пообіцяв,
То буду воювати.
Нікому я не дам
Себе дресирувати.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=356279
Рубрика: Лірика
дата надходження 09.08.2012
автор: Kenny