Червоне сонце, сховане у тобі,
Затріпотіло білими крильми.
І ти, що в ангельській подобі,
Мої ламкі обіцянки прийми.
Вітри, хвилі і моря живуть
В твоєму збуреному тілі.
Куди подіти хвилі, що несуть,
Думки мої такі несмілі?
А сріблом місяць, що навпроти,
На чужих дахах малює сни,
І десь в алеї тихі повороти –
То поламані промені весни.
І ліхтарі, зігнувши спину,
Ту алею тихо зігрівають,
І до сходу сонця ще хвилина,
А вони вже свої очі вимикають.
Якби мені їх дивну силу,
Мені б побути ліхтарем.
Мені б торкнутись небосхилу,
Мені б твоїм стати ключем!..
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=356167
Рубрика: Лірика
дата надходження 09.08.2012
автор: vova_zip