Хтось бачит навколо каміння і квіти
Хтось чує, як гине остання з надій
Хтось буде чекати, хтось буде радіти
Хтось стрімко порине у вирій подій
А я звик боротись, боротись за правду
За істину ту, що у скронях дзвенить
І може в житті досягнув не багато
Та я чомусь вірю настане та мить
Коли спалахне в жаркім серці проміння
Коли задзюрчать в венах крові струмки
Коли досталь сили розбити каміння
І всю гіртоку розтрощить навіки
Тоді ми піднімем всіх слабких з коліна
Тоді ми загоїм дірки у душі
Але є питання, чи вдосталь каміння
Чи ми не помремо відь нудьги і туги
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=3561
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 26.03.2005
автор: Kniaz