Було колись в Україні ревіли гармати
Було колись Запорожці вміли панувати
Панували добували і Славу і Волю
Минулося осталися Могили на полі...
Т.Шевченко
-"Гей! Козаче молодий!
Йди скоріш до хати!
Чом стоїш, немов чужий?
Змучилась чекати!
Ляг з дороги, відпочинь,
Шаблю залиши...
Хай набере сили кінь..
Мабуть , довго йшли.."
-" Йшли ми довго по степах,
Молодицю люба.
Бачив смерть..і бачив страх...
І мару - приблуду!
Зранку бій як починався-
Я коня сідлав.
Я молився, причащався,
А тоді - вбивав!"
-"Так! Робота твоя гідна!
Нич будУ казала!
І земелька наша рідна
Вже не раз плакАла!
Ти, ґаздуню, повернувсь,
ВОйна не забрала!
Я до тебе пригорнусь,
Довго ж бо чекала!
-Ти п'їланишся зі шкіри,
Землю захищаєш.
Шабльов фітькаєш щосили,
Тих "чортяк" вбиваєш.
Та коли ж ти повернешся
Назавжди.Герою?
Тільки з ворогом тим б'єшся,
Нич нема спокОю!"
-" Молодице, любко файна,
Запроси до столу.
Пирогів наліплюй швидко,
Цілую кошолу.
Бачиш, я вернувся знов!
СтОю коло хати!
А як у село зайшов -
Зацвіли блавати!
-Будеш ти мені за жінку!
Зажиєм - тай фертик!
А як бій почнеться влітку -
То пришлю конвертик!
Ти не плач, моя ти любко!
Я ж тебе кохаю!
Просто вже давно, голубко,
Спокою незнаю!"
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=355911
Рубрика: Воєнна лірика
дата надходження 07.08.2012
автор: Sukhovilova