Пекельна печать з небес, лягла на плечі земні,
розчавлена сонцем в асфальті й на піщинках німих...
Рана від випеченого гнітом клейма, ятрить
Та коли дощі знімуть печаль з пліч , то переболить.
А до них...Опали, замість смарагдів на полях,
тріск головешок в змарнілих від суховію гаях.
Від подиху вітру, столітні дуби в них горять...
Оси від страху роять, ухою озера киплять.
Пропалені крильця метеликів звисають з трав -
опалів до землі, мов нетліючий шовковий прах,
ще вчора живий і радіючий життю ікар,
А сьогодні, з печаткою смерті в бісерних очах.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=355840
Рубрика: Пейзажна лірика
дата надходження 07.08.2012
автор: Макієвська Наталія Є.