Реве і стогне Дніпр широкий,
Сердитий вітер завива!
=====================
Не Дніпр стогне, а уся ненька Україна!
Що ж то за лихо, коли ми стали на коліна?
На коліна перед панами, а ті ще регочуть!
Сидять в Раді й собі раді, роблять, те що схочуть!
Вже країну розібрали - все одно їм мало!
Ще правління у народу останнє не забрало!
Між тим близьке й до цього - останньої опори!
Не повірите: лишають нас рідної мови!
Сотні літ боролись ми за вільну Україну!
Доборолись, свої ж сини зробили з ней руїну!
Хоча, які сини? Москалики прокляті!
Не зрозуміло: як вони досі ще при владі?
Чому народ мовчить, сховавши сумно очі?
Чому не прокидається в поту він серед ночі?
Чому не став на боротьбу з проклятим супостатом?
Всі тільки й можуть, що тихенько крити владу матом!
Де ж ці всі патріоти, сидять в своїх хатах?
Коли Рідненька ненька вмирає на очах!
Підніміться ж браття й сестри, Побратимі вірні!
Хіба не кращого життя ми із вами гідні?
Станьмо разом за Вкраїну, збережімо мову!
Не допустим щоби волю в нас забрали знову!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=355792
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 07.08.2012
автор: Max_Zadvorsky