***

Гуркоче,хлюпотить  ріка  печалі
і  схлипує  розтерзана  земля…
Про  наслідки-людство  не  хвилювалось,
мета-задовольнити  власне  «я»!
Із  року  в  рік  ми  знищуєм  природу!
Безжально  вирубаємо  ліси,
Безкарно  бруд  зливаємо  у  воду!
Поводимось,мов  власники  твої…
А  ти  без  скарг  все  зносиш  і  прощаєш,
в  мільйонний  раз  даруючи  нам  шанс!
А  ми...мовби  цього  не  замічаєм
й  сокирою  вирубуємо  клен…
І  байдуже,що  терпиш  біль  пекучий,
аби  лиш  людям  хОроше  жилось!
А  в  ріках  не  вода  тече-отрута…
І  вже  давним-давно  лишень  її  п’ємо

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=355777
Рубрика: Міська (урбаністична) поезія
дата надходження 07.08.2012
автор: Христина Рикмас