Витерла об мене чорні черевики,
Інша заглядала, де грошей вхопить.
Я до вас, дівчата, дуже тепер дикий,
Дикий, отже вовком вже пора завить.
Спокоєм не довго тішили звичайні,
Бо занадто цінить стерBочка себе.
Золотом покриті всі сервізи чайні,
А вона і далі пиляє тебе.
В мене щастя в іншім: моє щастя скраю
І життя б такого вам всім побажав.
Гримнули під носом в мене двері раю.
Ви, зрадливі люди, краще б вас не знав.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=355755
Рубрика: Лірика
дата надходження 07.08.2012
автор: Андрій Конопко