Стрілки годинника на чорній стіні
Змітають дрібні частинки мого існування.
Я безвісти зникаю десь в собі,
Та в мене лишилось останнє бажання.
Змінить хоч щось уже не сила,
Нехай в цю теплу ніч побачу сон,
Де ти здіймаєш нас на крилах
І ритм сердець практично в унісон.
Твоє ім'я мені більш не дано згадати,
А посмішку не стерти навіть часом.
Напевно,добре крила за спиною мати
Тепер самій по небу пропливати брасом.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=355560
Рубрика: Лірика
дата надходження 06.08.2012
автор: Ендрю Мітін