мені не здолати ці скелі інакше,
сірим олівцем перебудови простору.
тепло коли наші аури сжожі на повний місяць
і смертельно коли перерізані відстанню.
паперові горнятка заповнені дощем,
нам напитись ним як знешкодити небо
і більше не кликати тих,
в чиїх вухах розквітли ніччю кущі кропиви.
вознесися і залишись,
я самотужки розвантажу вагони слів
і вже не потрібними стануть вигуки
на прощання.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=355163
Рубрика: Лірика
дата надходження 04.08.2012
автор: Biryuza