Відпусти мене і не тримай,
Бо несила іти крізь утому.
І у серці надій не плекай,
Що будемо ми разом ще знову.
Все пробач, не ховай в душі зла.
Не питай знову, чом розлюбила,
Бо давно вже солона сльоза
Жар кохання увесь погасила.
Все забудь, не ятри ран й не клич -
Не повернеш того, що пропало.
І не дуйся на світ, немов сич,
Бо чужої провини тут мало.
Не шукай, чия більша вина,
І образами гнів не роздмухуй,
Бо на скронях блистить сивина,
Й жалкувати про вибір не змушуй.
Не катуй, за живе ти не рви,
Залиши всі незгоди позаду,
Бо в житті білі й чорні є шви
І завжди всьому доля дасть раду.
Заспокойся, з думками зберись.
Ще попереду довга дорога…
З тим, що сталось, нарешті змирись
Й попроси сил і щастя у Бога..
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=355110
Рубрика: Лірика
дата надходження 04.08.2012
автор: палагняк