Напишу я слово про хату,
Довженківські взявши слова,
Напишу про матір і тата,
Це все – Батьківщина моя.
Про поле безмежне із житом,
Садочки вишневі в цвіту.
Без рідного дому ні жити,
Ні дихать не зможу – умру.
Блакитнеє небо з дитинства
В уяві застигло моїй.
І вічная честь материнства,
Що в мамі кохалась моїй.
А хата весела і щира
Щоразу приймала гостей.
З’їжджалася вся Україна,
Зростали вже діти дітей.
А матір із татом старіють,
Все дітям і внукам віддать
Готові і цьому радіють...
Радіють! Навіщо ридать?
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=355070
Рубрика: Лірика
дата надходження 04.08.2012
автор: ІванЖусєв-Полтавський