Присвячується Ігору Стожару і Морській
Так невблаганно день іде на спад.
Застиг мій потяг на порозі ночі.
Із дивних міст, з чаруючих Карпат
Я від'їжджаю, але так не хочу!
Чим далі, тим хутчіше час біжить
І "прощавай" вистукує по смузі
Далекий поїзд... Ще остання мить...
То ж дайте обійму вас, любі друзі!
З подякою за ласку та тепло,
За посмішки, за ніжність, за гостинність.
Я вам бажаю поруч щоб було
Здоров'я, щастя й щира божа милість!
Нехай сльоза солона із очей -
Я повернусь! Я впевнена! Я знаю!
Бо в цім краю, бо біля цих людей
Я своє серце й душу залишаю!
Наталія Козак
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=355049
Рубрика: Присвячення
дата надходження 03.08.2012
автор: Ниагара