Та що я вдію? Чим собі зара́жу?
Окатий місяць глипає з-за хмар...
І сипле ніч на душу темну сажу,
Солених рос в розпечену утва́р.
Виною серце - меж не багне знати!
Нагадкувало терну з-під хрестів...
Стовбичить дуб старий безмовним катом
Над ка́дубом зневірених листів.
Ой, як шкода - аж хлипає луною!
Вузлує небо спраглені шляхи,
Де я уперто маюся тобою,
Вимолюю безпомічно гріхи...
(3.08.12)
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=355030
Рубрика: Лірика
дата надходження 03.08.2012
автор: Леся Геник