Я хочу дослідити твою середину
власного мозку нейронами,
волокнами нервовими,
аксонами і дельта-хвилями,
всіма своїми сірими речовинами.
Хочу вп'ястися в твоє тіло
міцними котячими пазурами,
могучими хвилями лазера,
жалючим хвостом скорпіонячим,
полуденним променем сонячним.
Хочу випити тебе до дна
весняним медом бджолиним,
воркаючим дзьобом голубиним,
настояним вином, джерельною водою,
ранішньою кавою гіркою.
А коли ти упадеш на землю
весь безсилий, розбитий,
мов росою, потом умитий,
холодний, крихкий, мов град,
сухий, як вичавлений виноград,
Я припаду до твого тіла устами,
наповнюватиму тебе
нестоптаними стежками,
незайманими лугами,
не спитими осінніми дощами,
солодко-нугими снами
Поки ти знову не піднімешся
на вершини Життя і Кохання.
Ось такі мої бажання!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=354721
Рубрика: Лірика
дата надходження 02.08.2012
автор: Крилата (Любов Пікас)