Я досита наїлась обіцянок,
…
Моє ж терпіння-бо не безграничне!
І гратися з собою більше не дозволю!
Скажи, між нами є щось платонічне?
Як - ні, то відпусти мене на волю!
(Тетяна Весняна)
Він в мої очі дивиться то щиро,
То знов мудрує – хитрість ув очах.
То – мир. То знов війни здійнять сокиру
Планує. Серце обіймає страх.
Як квіточку, вирощує в горщечку,
Цілує, обіцянками польє.
І днів моїх неприйнятих вервечок
Нанизується краплями в кольє.
А я – не квітка, хоч, як квітка, мила.
Я – ластівка, що зірветься в політ.
Я маю, подивися, дужі крила,
І полечу. До них – з любов”ю, літ.
Я – лебідь. Білосніжними крилАми
До сонця тягнуся, до чистої води.
Якщо – пусте, що бУло, любий, з нами,
Стежину ти забудь сюди. Іди.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=354686
Рубрика: Лірика
дата надходження 02.08.2012
автор: Ліоліна