Пили Мохіто, а очі - в очі...
Назовні спека, як у пустелі.
Над нами місто , як потороча,
ковтає спеку отам на стелі.
Над нами вечір упав, як подих.
Слова лунають у прохолоді.
Людей в кав`ярні немає жодних,
зате Мохіто так у пригоді.
І кличе серпень, ковток останній.
І пахне м`ята - зелене диво.
Пили Мохіто, пливли в коханні.
Сплетіння ночі та рук звабливо.
01.08.2012.
Фото особисте: кафе у нашому місті.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=354427
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 01.08.2012
автор: Надія Позняк