Із циклу оповідань „Гастролі діда Панаса” ЯК Я ХОДИВ ДО СТО… СТО… СТОМАТОЛОГА

Був  я  ще  малим,  коли  в  моєму  зубові  з  лівої  сторони  появилася  дірка.  Хоч  батько  мене  і  вчив  завжди  класти  горіх  між  дверима  і  одвірками,  і,  таким  чином,  закриваючи  двері,  розлущувати  грубезну  його  скорлупу.  Я  ж,  дурне,  мале  щеня,  клацав  їх  зубами.  Отак  –  клац,  клац,  клац…  За  один  раз,  ото,  мабуть  з-пів  мішка  перелущував.  От  любив  же  я  горіхи!..  Через  времнячко  чую,  що  щось  не  те.  Кашка  почала  застрявати  у  мене  між  зубами.  Та  я  на  це  не  звертав  уваги:  «Дірка  та  й  дірка.  Нічьо…».  Хоч  вона  і  була  великою  і  через  неї  у  мене  болів  не  один  зуб,  а  ціла  щелепа,  я  їй  був  радий.  Радий  тому  що,  як  ото,  вранці  поїси,  в  дірку  залізе,  мабуть  ціле  відро  каші,  то  потім  цілий  день  ганяєш  бог  зна  де  і  в  мами  їсти  не  просиш  –  бо  не  голодний.  
       Я  люблю  горіхи,  кашу,  цукерки.  А  от  м’яса  не  їм.  Коли  тато  зарубає  качку,  мама  її  поскубає,  посмажить,  покладе  на  стіл  і  кличе  нас  їсти,  то  я  геть  тікаю,  ховаюся  під  стіл  і  лускаю  свої  горіхи.  
       Пожалівся  якось  матері,  що,  буцімто,  у  мене  болить  зуб,  а  вона  підхватила  мене  і  відвела  до  лікаря.  Посадовили  мене  на  якесь  крісло-кровать,  яке  й  на  лежанку  не  схоже,  і  давай  заглядати  мені  по  черзі  в  рота.  Звідти  ж  і  дістали  горіхів  і  каші  стільки,  що  я  цим  міг  ще  пообідати  і  повечеряти.  Зробили  декілька  вколів.  Правда,  вдалося  це  їм  не  просто:  я  ж  вертівся,  як  бублик  в  ополонці.  Свердлили  мою  щелепу  з  годинку,  а  може  й  більше,  та  так,  що  аж  дим  пішов.  Саме  тоді,  коли  запахло  підгорілим  зубом,  мені  вперше  захотілося  з’їсти  смаженої  качатини.  Боляче?  Ні,  мені  не  було  боляче  коли  свердлили.  Ні-ні-ні…  мені  ж  укол  зробили!  Я  в  той  час  нічого  не  відчував,  навіть  половину  своєї  голови!  Потім  до  вечора  я  ходив  як  п’яний  з  одним  закритим  оком,  чекаючи  поки  з  мене  вийде  отой  «хміль».  
       Опісля  операції  мама  наказала  мені  більше  не  кусати  зубами  горіхи,  а  батько  провів  інструктаж  «По  чваканню  горіхів  дверима».  Поки  тато  розповідав,  я  з’їв  майже  всю  щойно  приготовану  качку.  Жаль  лише  одного,  –  що  в  моєму  зубові  більше  немає  тієї  великої  дірки!

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=354352
Рубрика: Лірика
дата надходження 01.08.2012
автор: ІванЖусєв-Полтавський